КНМП "ЦПМСД №1" м. Кременчука

Комунальне некомерційне медичне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука

надає первинну медичну допомогу населенню міста Кременчука та Потоківського Старостинського округу (села Потоки, Мала Кохнівка, Придніпрянське, Соснівка).

Дистанціювання від думок. Ти ≠ твої думки

Мета цієї техніки – навчитися спостерігати за думками, щоб зменшити їхній емоційний вплив і реагувати не автоматично, а контрольовано. Вона особливо корисна при нав’язливих, тривожних або негативних думках, які здаються надто переконливими. Замість того щоб вірити кожній думці, ти вчишся бачити їх як ментальні події – а не як факти. Це допоможе зменшити стрес та сформувати внутрішню стійкість.

Практикуй, якщо:

– помічаєш, що неприємні думки надовго займають простір у твоїй голові;

– автоматично віриш думкам — і це миттєво впливає на твій настрій;

– тобі важко зупинити потік хвилювань через постійний аналіз подій;

– ти схильний/-на різко оцінювати себе чи те, що відбувається навколо.

Опис техніки:

1. Зупинись і прислухайся до себе.

Коли відчуваєш тривогу, пригніченість або іншу емоцію, яка викликає дискомфорт, зроби коротку паузу. Скажи собі подумки або вголос: «Стоп. Зараз я хочу подивитися на цю думку, а не вірити їй автоматично». Потім зверни увагу на те, що саме ти думаєш – яка думка зʼявилася у свідомості та викликала хвилювання?

2. Назви думку.

Замість того щоб приймати її за правду, озвуч її як спостереження: «У мене з’явилась думка, що я нікому не цікавий/-ва» або «Це лише думка про те, що я нічого не встигаю». Так ти відділяєш себе від змісту думки й створюєш простір для більш усвідомленої реакції на неї.

3. Постав думку під сумнів.

Задай собі кілька запитань: це факт чи припущення? чи є інші пояснення цієї ситуації? ця думка підтримує мене чи лише виснажує? чи я вже думав/-ла раніше щось подібне – і як це закінчувалося?

4. Дай думці нову форму або образ.

Уяви, що твоя думка – це хмаринка, яка пливе небом. Або листок, що несе вода. Можеш повторити її комічним голосом, заспівати чи написати на аркуші й відкласти вбік. Це не применшує твої почуття – лише допомагає відійти від думки з меншим напруженням.

5. Повернись у теперішній момент.

Зроби повільний вдих і видих. Назви три речі, які бачиш, два звуки, які чуєш, одне фізичне відчуття в тілі. Можна обрати будь-яку просту дію – наприклад, зробити ковток води або пройтись по кімнаті – це допоможе змістити фокус з думки на реальність навколо.

6. Виконай просту дію.

Після того, як ти попрактикував/-ла дистанціювання, виконай дрібну справу, яка поверне тобі відчуття впливу: наведи порядок на робочому столі, приготуй чай, увімкни улюблену музику або скажи собі кілька добрих слів. Це допоможе закріпити новий стан і дати опору тут і зараз.

7. Не поспішай: результат прийде з практикою.

Практика дистанціювання – не чарівна паличка. Думки можуть повертатися знову і знову – і це нормально: мозок продовжує робити свою роботу. Тобі не потрібно боротися з думками або відштовхувати їх – достатньо знову нагадати собі: це лише думка. Тож, на початку просто будь готовий/-а повертатися до цієї техніки стільки разів, скільки буде потрібно, щоб поступово зменшити тягар думок і відчути полегшення. У кожного – свій ритм, тож дозволь собі йти у своєму темпі.

Щоб техніка працювала, варто зробити її частиною звичного ритму. Практикуй дистанціювання у моменти спокою – під час прогулянки, у транспорті або перед сном. Це допоможе легше повертатися до неї і тоді, коли справді важко.

Типові помилки:

– очікувати, що думка зникне – насправді вона просто втратить свою силу;

– плутати дистанціювання з уникненням. Не варто намагатись втекти від думки – лише спостерігати її, без оцінок;

– звертатися до техніки тільки у складні моменти;

– намагання переконати себе, що думка хибна. Натомість достатньо визнати: «Це просто думка».

Ставтеся уважно до власного здоров’я! Якщо ви страждаєте панічними атаками чи безсонням, втратили інтерес до життя, маєте думки про самогубство, зверніться до психолога чи психотерапевта, які здатні надати вам якісну підтримку. Або ж поспілкуйтеся з сімейним лікарем.

Інформаційне джерело: Програма ментального здоров’я | Ти як?