Олександр Григорович Гичко народився 19 січня 1988 р. у Кременчуці.
Мав дружину Гичко Аллу Василівну, яка працює в КНМП «ЦПМСД № 1» м. Кременчука на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини, мав доньку, Гичко Алісу Олександрівну, 2008 р.н., сина, Гичко Марка Олександровича, 2015 р.н..
💔 Був чуйним чоловіком та добрим, турботливим батьком, людиною, яка вміла дарувати любов, підтримувати у важку хвилину та бути справжньою опорою для своєї родини!
З початком повномасштабного вторгнення орків 27 лютого 2022 року призваний до лав Збройних Сил України. Мав звання молодший сержант. Обіймав посаду водія зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А-7311.
Мав позивний «МАЛОЙ».
Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи в періоди з 11.12.2022 по 31.12.2022 в м. Білопілля Сумської обл., з 17.01.2023 по 18.01.2023 в н.п. Кліщіївка Донецької обл., з 27.01.2023 по 04.02.2023 в н.п. Торецьк Донецької обл., з 25.02.2023 по 29.03.2023 в н.п. Курахів Донецької обл..
Загинув 29.03.2023 р. поблизу села Степанівка Донецької області.