☝️Ожиріння – це хронічне рецидивуюче захворювання, яке характеризується надлишковим накопиченням жирової тканини в організмі, обумовлене порушенням обміну речовин. В основі його лежить позитивний енергетичний баланс, тобто надходження енергії з калоріями їжі перевищує енерговитрати.
⚠️Ожиріння – це проблема, яка на сьогодні посідає одне із перших місць серед населення! Кількість людей з надлишковою вагою збільшується щороку, а це веде до погіршення якості їх життя! Малорухливий спосіб життя та неправильний раціон сприяють збільшенню кількості людей з ожирінням.
🚻Основною ознакою ожиріння є накопичення жирової тканини в організмі у чоловіків більше 10-15%, у жінок більше 20-25% від маси тіла.
📈Ожиріння класифікується за ступенем індексу маси тіла, що розраховується для осіб віком 18-65 років відповідно до формули розподілу ваги (кг) на значення зростання (м) в квадраті. Максимально допустимою цифрою норми ІМТ є показник 25 кг/м за такими розрахунками. На підставі цього можна виділити наступну картину: ІМТ в межах значень нижче 18,5 – цифра відповідає дефіциту ваги, визначаючи для пацієнта ризик розвитку іншого типу патологічних станів на цьому тлі; 25-29,9 надлишок маси тіла, 30- 34,9 ожиріння Іст, 35- 39.9 ожиріння ІІ ст, 40 і більше – ожиріння ІІІ ст.
↗️Розглянута вище класифікація є найбільш поширеною у використанні для розрахунку відповідності ваги зростанню і конкретного інтервалу, який визначає ризик для здоров’я або позначує норму.
⚛Як основний симптом відповідного ожиріння розглядається надлишкова вага. Зосередження жирових відкладень може бути самим різним (в області живота, стегон, плечової зони, спини). Додатково утворення жирових відкладень супроводжує такий симптом, як недорозвиненість м’язової системи. Відзначаються і характерні зміни в зовнішньому вигляді пацієнтів. Так, у них з’являється друге підборіддя, відзначається псевдогінекомастія (збільшення молочних залоз), стегна за формою стають схожими на галіфе, по типу фартуха починають звисати характерні жирові складки. Часто на тлі актуальних змін при ожирінні розвиваються грижі (пахова, пупкова).
⚛ I і II ступені ожиріння можуть не супроводжувати будь-які характерні скарги, в той час як на більш «серйозних» етапах розвитку ожиріння з’являється підвищена пітливість, сонливість і слабкість, задишка, набряклість, запори, біль у суглобах і в хребті.
⚛Симптоми ожиріння III і IV ступеня супроводжуються значно більш серйозними порушеннями функцій всього організму. Зокрема, проявляють себе порушення дихальної, серцево-судинної і травної систем. При об’єктивному огляді пацієнтів визначається зміна тонів серця, тахікардія і гіпертонія. На тлі зміненого стану купола діафрагми при ожирінні розвивається дихальна недостатність, крім цього частим супутником цих ступенів ожиріння стає легеневе серце. «Страждає» від ожиріння на даних етапах і печінка (зокрема, вона схильна до жирової інфільтрації), розвиваються також панкреатит, холецистит (хронічна форма). Знову ж таки, з’являються скарги на болі в хребті, нерідко відзначаються симптоми, які вказують на розвиток артрозу колінних і гомілковостопних суглобів. В частих випадках ожиріння супроводжують порушення менструального циклу, що може досягати стану аменореї (тобто повної відсутності менструацій). Через підвищену пітливість, зумовлену ожирінням, часто розвиваються шкірні захворювання, такі як екзема, фурункульоз. З’являється висип (акне), відзначається наявність стрий (тобто розтяжок) в області стегон, живота, на плечах (внутрішня поверхня). У ділянках підвищеного тертя утворюються області гіперпігментації.
☝️Лікування ожиріння проводиться комплексним шляхом, враховуючи, що на нього необхідний час. Для досягнення відповідних результатів у зменшенні ваги, для їх закріплення та недопущення варіанту, при якому вага після лікування повернеться в подвійному обсязі, слід правильно підходити до підбору дієти і необхідних фізичних навантажень, бо саме такі основні способи лікування ожиріння реалізуються в практиці боротьби із зайвою вагою. 💊Додатково може бути призначена медикаментозна терапія, підбір препаратів відбувається в індивідуальному порядку. У лікувальній дієті, зокрема, орієнтуються на дієті з обмеженням споживання жирів, білків і вуглеводів до певних значень і з досягненням загальної калорійності раціону в межах не більше 1800 ккал.🍏